Опис
Відомо, що пряники виготовляли, ще у стародавньому Єгипті, і називали їх медовий хліб. З часом у тісто почали додавати східні прянощі, від яких і з’явилася, назва пряник. В Закарпаття традиція випікання пряників прийшла з Європи та є давньою традицією, особливо під час святкування Новорічно-Різдвяних та Пасхальних свят.
Молодий чоловік Юліус Адамік був, чудовим батьком двох маленьких донечок Лариси і Вікторії. Він обожнював свята і особливо Різдво. Родина жила скромно, але не зважаючи ні на що, кожного року, напередодні Різдвяних свят батько приносив ялинку, яку вони разом прикрашали. До столу вони випікали тістечка та пряники і батько розповідав цікаві та пізнавальні історії, які охоче слухали дівчата. З часом це стало сімейною традицією.
На жаль, батько помер у молодому віці і свята на довго втратили свою яскравість. Мама, Меланія самотужки виховувала двох донечок, і намагалась дати їм усе необхідне…
Старша донька, Лариса, згодом почала працювати в кондитерській сфері на різних підприємствах, створювала авторські десерти, випікала різні торти і тістечка. Батько привив їй палку любов до казкових, Різдвяних свят, і одного разу на Різдво вона спекла декілька пряників та пряничний будиночок. Солодощі настільки сподобалися усім рідним, дітям і друзям, що на свята в неї почали просити напекти пряників. Так, з*явились перші замовлення – пряничні будиночки, ялинки, сніжинки, пряники з різними смаками та начинками.
У 2008 році було засновано сімейну пекарню, і вже у 2012 був запатентований товарний знак. Як казав батько дівчинки: Kárpátalján Mézeskalács, що в перекладі з угорської, означає – Закарпатський пряник.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.